Дослідження медіа-ситуації на сході і півдні України: Харківська область

11:05 13.04.2016 ІМІ, ГФК Юкрейн

Аналіз Інституту масової інформації

ОСНОВНІ ТЕНДЕНЦІЇ МЕДІАПРОСТОРУ

У мільйонному Харкові зовсім немає власного радіо, відчувається брак друкованих видань, а уже наявні газети й телеканали досить часто належать відомим в Україні політикам, бізнесменам та їхнім довіреним особам. У цьому сенсі Харківський медіаринок не є унікальним – тут так само, як і по всій Україні, ЗМІ – не бізнес, а можливість транслювати думку політиків. Навіть деякі з незалежних видань, що активно почали з’являтися за останні два роки, вже з перших місяців намагаються «купити». 

У самому Харкові діє 10 місцевих телеканалів: А/ТВК, ОТБ, 7-й канал, Simon, «Фора», «Фаворит» та Р1, які традиційно використовуються власниками для самопіару.

У місті присутні 12 інформаційних веб-сайтів, з яких найпопулярнішими є «Главное» і 057.ua (від 30 тис. користувачів на день). Усі новинні сайти присутні тільки російською мовою, і навіть не є двомовними, єдиними винятками є ресурс «Справжня Варта», та сайт «Майдан», який, втім, не дуже часто оновлюється і орієнтується більше на загальноукраїнську аудиторію. Всі інші сайти мають кількість заходів, у середньому, від 5 до 8 тисяч, деякі й того менше.

На майже три мільйони мешканців Харківської області припадає всього 86 різних газет і журналів, з них двадцять одне комунальне видання. За даними Харківської ОДА, найпопулярнішими виданнями є інформаційно-розважальний тижневик «Телескоп», рекламно-інформаційні видання, такі як «Прем’єр Дайджест», «Харьков на Ладонях», «Авізо». На третьому місці за популярністю серед друкованих видань – суспільно-політичні газети «Вечерний Харьков», «Время», «Слобідський край», та місцеві відділення загальноукраїнських газет – «Комсомольская правда в Украине. Харьковский выпуск», «Сегодня. Харьков», «Вести. Харьковский выпуск».

За даними ІМІ, окрім традиційних видів ЗМІ, особливою популярністю серед харків’ян користуються паблік-агрегатори місцевих новин у соціальних мережах – це «Ху*вый Харьков», та IT sector Харьков, на які припадає більше 200 тисяч користувачів. Для порівняння, жодне інше місцеве друковане чи інтернет-ЗМІ не має такої великої аудиторії.

Більшість місцевих ЗМІ теж мають пабліки у соціальних мережах, проте вони не користуються такою популярністю, в середньому це 2,5 – 3 тисячі фоловерів, навіть якщо вони постійно оновлюються. Деякі традиційні ЗМІ або мають просто візитівки в соцмережах з мінімальною кількістю передплатників – від 200 до 500, як, наприклад, сторінка ХОТБ (філія НТКУ) або місцева газета «Время», або не мають не лише пабліків, а й власних сайтів – наприклад, як ТРК «Фора», ТВ Р1, які, втім, мають Youtube-канали.

 

МЕДІАСТАРТАПИ

Серед новостворених медіа найбільш популярними є два пабліки  у соцмережах – уже згадуваний «Ху*вий Харьков» (майже 130 тисяч користувачів у соцмережах, з них 125 припадає на ВКонтакте) та IT sector Харьков (приблизно 70 тис. користувачів у соцмережах). Обидва стартапи є агрегаторами місцевих новин і перепостів на місцеву тематику у соцмережах. Вони мають специфічний стиль, щедро приправлений нецензурною лексикою, це швидше «громадська журналістика». Їхні дописи часто є скандальними, подають оціночні судження, але водночас є суспільно важливими і актуальними для місцевих мешканців. Однак, через брак професіоналізму,  є питання стосовно достовірності інформації, яку подають ці пабліки. Обидва вони є незалежними, швидше російськомовними, однак цілком україноцентричними, там трапляються патріотичні дописи українською мовою та присутня критика місцевої влади.  За даними ІМІ, IT sector Харьков фінансується міжнародними донорами (фонд «Відродження»), про джерела фінансування «Ху*вого Харкова» невідомо.

«Накипело» – Youtube-канал волонтерської журналістики, проект Харківського кризового медіацентру. Поки що проект не має власного сайту, сумарна кількість користувачів сторінок проекту в соцмережах становить до 10 тисяч. Здебільшого канал транслює записи подій із Харківського КМЦ, однак є відео від волонтерів на актуальну місцеву тематику.

Newsroom – ще один стартап, є спробою місцевого журналіста Павла Федосенка створити оператвне мультимедійне ЗМІ. Сайт не зареєстрований як ЗМІ, по суті, створений коштом родини засновника, проте не виправдовує покладених на нього надій: ресурс так і не набув суттєвого впливу та періодично розміщує джинсу в інтересах колишнього «регіонала», а тепер співголови партії «Наш Край» Олександра Фельдмана.

Громадське ТБ Харкова з’явилося у 2015. Матеріали роблять непрофесійні журналісти, працюють більш оперативно за традиційні ЗМІ в Харкові. 

«Харьковская неделя» – інформаційно-аналітичне друковане видання, яке з’явилося у Харкові під час передвиборчої кампанії 2015 року. Видання зареєстроване від 15 вересня з тиражем у 100 тисяч екземплярів. Газета позиціонує себе як незалежне аналітичне видання та друкує статті відомих журналістів – Єгора Чечеринди, Філіпа Диканя, Олександра Костенка з незначною частиною матеріалів, ангажованих в інтересах «Самопомочі». Газета поширюється безкоштовно. За даними джерел ІМІ, газета має відношення до місцевої «Самопомочі», яку підтримує бізнесмен, засновник фонду «Мир и порядок» Всеволод Кожемяко. Відповідно до вихідних даних, газета друкується в типографії «Фактор-друк», що належить співзасновнику фонду «Мир и порядок» Сергію Політучому.

 

МОВА ХАРКІВСЬКИХ ЗМІ

90% місцевих ЗМІ є російськомовними, і навіть не мають україномовних версій. Українською мовою видаються хіба що комунальні ЗМІ, наприклад, газета ХОДА «Слобідський край» чи ХОТБ. На місцевому телебаченні теж переважає російська мова, однак є новини українською мовою.  Єдиний виключно україномовний інформаційний ресурс у Харкові – це проект громадянської журналістики «Справжня варта». У 2007 році він відділився від української версії «Городского Дозора» та став самостійним. За інформацією джерел ІМІ, проект фінансово підтримує українська діаспора в США. 

 

СТРУКТУРА МЕДІАВЛАСНОСТІ РЕГІОНУ

Згідно з результатами дослідження ІМІ, харківський медіаринок можна  умовно поділити на три великі сфери впливу – це вплив колишніх «регіоналів», вплив пропрезидентських сил та ЗМІ, яких асоціюють з колишнім головою ХОДА, а тепер Міністром МВС Арсеном Аваковим.

Основними гравцями на харківському медіаринку є представники колишньої Партії Регіонів, зокрема, діючий міський голова Геннадій Кернес, нардеп від Опозиційного Блоку Євген Мураєв, та співголова партії «Наш Край» нардеп Олександр Фельдман. Геннадій Кернес має можливість впливати на 7-й канал та веб-сайт «Городской Дозор». У підпорядкування мера Кернеса також входить комунальне підприємство, такий собі медіахолдинг «Харківські вісті» («Харьковские известия»): сайт, друковане видання й теленовини. КП працює на гроші міського бюджету (8,5 млн грн за 2014 рік). ЗМІ є рупором промерівської позиції. Із Кернесом також пов’язують телеканали «Фора» та «Фаворит» – загадкові структури, оскільки ніхто, серед опитаних ІМІ представників місцевих ЗМІ, достеменно їхніх власників і керівників не знає.

За даними ЗМІ, нардепу від Опозиційного Блоку Мураєву належить всеукраїнський ресурс NewsОne, Mignews. У своєму інтерв’ю він зазначив, що це не політичний проект, а бізнес. Проте працівники каналу відзначають суттєві зміни в політиці з приходом до управління дружини Мураєва, суттєво впала якість дотримання професійних стандартів, а новини про події за участі Мураєва більше схожі на його персональну рекламу.

Одна з найдавніших газет Харкова належить екс-нардепу від «Батьківщини», а нині співзасновнику партії «Наш край» Олександру Фельдману. Ще одна газета та канал – родині загиблого «регіонала» Євгена Кушнарьова, а чинний нардеп від Опоблоку Євген Мураєв обзавівся першим харківським інтернет-телебаченням.

До сфери впливу міністра МВС Арсена Авакова відносять телеканали АТН й АТВК, проте останній наразі свого інформаційного продукту не має, і просто ретранслює передачі «Еспресо TV». Раніше до сфери впливу Арсена Авакова належав заснований у Харкові, а нині – всеукраїнський, сайт «Главное». За даними джерел ІМІ, він, як і раніше підконтрольні структурам Авакова канали, вже не отримує від нього фінансової підтримки.

До сфери впливу «нової влади» можна віднести ЗМІ родини Давтян та Віктора Суботіна – відомих місцевих медіавласників і кандидатів у депутати від Блоку Петра Порошенка. Телерадіокомпанія Simon – один із перших і найпопулярніших приватних телеканалів Харкова. До 2002-го тут працював Зураб Аласанія, що скандально пішов зі своєю командою, посилаючись на втручання власників у редакційну роботу.

Водночас, у Харкові присутні ЗМІ, які керуються принципом «медіа як бізнес і поза політикою» – це, наприклад, ТРК «Оріон» – продакшн-студія, що випускає власні програми для місцевих телеканалів, зокрема наукову програму «НТС», «Вечерний кофе», «Село та люди» й дитячу  програму «В гостях у Забадайки». Засновник та генеральний продюсер – Швець Олександр Борисович –раніше працював журналістом УТ-1. Зараз він шеф-редактор журналу «Губернія», голова правління Харківського прес-клубу, член правління ХО НСЖУ.

Один із колись дуже популярних і досить впливових медіаресурсів – портал «Медіа порт», заснований журналістом Зурабом Аласанією, але не зареєстрований як ЗМІ. Свого часу цей ресурс був взірцем професіоналізму для регіональних ЗМІ. Тепер штат скоротився до кількох людей. Традиція дотримання журналістських стандартів зберігається.

 

РЕЗУЛЬТАТИ КІЛЬКІСНОГО АНАЛІЗУ ХАРКІВСЬКИХ ЗМІ

 

харків медіаситуація

 

Харківські ЗМІ продемонстрували досить низький рівень суспільно важливих матеріалів місцевого значення. Лише 28% контенту стосувались важливих місцевих тем, наприклад, у порівнянні із Запоріжжям, де цей показник склав 50%. Найбільше – 35% таких новин було на місцевому телебаченні, а в друкованій пресі та інтернет-ЗМІ цей показник склав 27% та 23% відповідно.

Показник суспільно важливих матеріалів загальноукраїнського масштабу становить 12% від загальної кількості матеріалів, при чому приблизно однаково в усіх досліджуваних типах ЗМІ.

Таким чином, кількість інформаційних матеріалів, що впливають на якість життя місцевого населення, становить всього 40% від загальної кількості матеріалів. Решта 60% – це прихована реклама, передрук «паркетних» повідомлень від влади, та інформація розважального характеру.

Темі конфлікту на сході України приділено загалом 13% від загальної кількості матеріалів. Найбільше про цю тему інформують телевізійні програми, оскільки цій темі тут присвячено 28% матеріалів, натомість друковані та інтернет ЗМІ їй приділяють лише по 6% матеріалів.

За даними Харківської ОДА, в області зареєстровано більше 180 тисяч переселенців. Проте місцеві ЗМІ цій проблематиці приділяють досить мало уваги, так, за даними моніторингу ІМІ, рівень новин на цю тему склав усього близько 3% від загальної кількості новин. Найбільше висвітлюють тему переселенців на телебаченні – 4% від загальної кількості матеріалів присвячено цій конфліктно вразливій групі. У друкованих та інтернет-ЗМІ цей показник склав усього по 2%.

7% контенту в харківських ЗМІ мають ознаки замовлення, і розцінюються експертами ІМІ як прихована реклама. Найменше – 3% таких матеріалів – було виявлено у пресі, найбільше – в мережевих ЗМІ – 11%, і 6% – на телебаченні.

У харківських ЗМІ також є досить високим рівень «паркетних» новин, тобто передруків офіційних прес-релізів з мінімальною журналістською обробкою – загалом рівень таких матеріалів склав 11%, при цьому в онлайн-ЗМІ цей показник сягнув 24% від загальної кількості матеріалів.

 

РЕЗУЛЬТАТИ ЯКІСНОГО АНАЛІЗУ ХАРКІВСЬКИХ ЗМІ

Згідно з даними дослідження ІМІ, найвищий рівень дотримання професійних стандартів продемонстрували харківські інтернет-ЗМІ 4,83 бала з максимальних 6-ти. Найчастіше, у 43% випадків порушувався стандарт балансу думок/точок зору. У 37% випадків у журналістських матеріалах не дотримувалися стандарту повноти представлених фактів.

І телебачення, і друковані ЗМІ продемонстрували просто катастрофічний, як для такої великої області, рівень професійності. Так, газети отримали всього 3,43 з 6-ти балів, а телебачення 3,98 бала з 6-ти.

У газетах 86% публікацій є неповними та 50% незбалансованими, тобто тяжіють до подачі інформації під певним кутом зору. У 42% новин не називаються джерела інформації, або ж вони є недостовірними.

Загалом, харківські друковані ЗМІ є дуже лояльними до місцевої влади, і опозиційними до центральної. Так, до прикладу, у газеті «Время» щодо мера Харкова Геннадія Кернеса пишуть так: «…оставшись живым после трагического покушения Геннадий Адольфович сумел наростить свой рейтинг вдвое». Натомість новини загальнонаціонального рівня коментують експерти наближені до Партії Регіонів, при цьому експерти добираються не для того, щоб внести ясність, а щоб засвідчити основну думку, яку хоче передати той чи інший матеріал. У цій же газеті зафіксований випадок матеріалу, який може розцінюватись як такий, що містить негативну конотацію до вимушено переміщених осіб. У статті «Терпение и такт, такт и терпение» матеріал починається словами «Когда Харьковщина начала принимать переселенцев с Донецкой и Луганской области посещение этих учреждений (управление социальной защиты) превратилось в настоящее испытание». У читачів може скластися хибне враження, що роботу цих закладів погіршують переселенці.

Що стосується контенту телебачення, то тут варто відзначити практично повну відсутність новин політичного та економічного характеру як загальнонаціонального, так і місцевого масштабу. Більшість новин є соціального характеру, або ж це життєві історії переважно про воїнів АТО.

 

ОЦІНКА СИТУАЦІЇ З ТОЧКИ ЗОРУ МІСЦЕВИХ ЖУРНАЛІСТІВ

Попереднє анкетування серед харківських журналістів засвідчило, що місцевих новин в регіональних ЗМІ для них недостатньо, а їх якість вони вважають досить низькою. Причину цього опитувані вбачають у редакційній політиці медіавласників, тиску місцевої влади, а також низькій соціальній відповідальності журналістів та редакторів. Саме тому респонденти відзначають, що багато місцевих новин є корумпованими, джинсовими та «новинами на замовлення», які вигідні тим чи іншим бізнесовим інтересам.

Медійники також зазначили, що закритість місцевих органів влади є великою проблемою при написанні новин та отриманні достовірної інформації для журналістів.  Журналісти відверто називають «ворогом місцевих новин» мера міста Геннадія Кернеса та місцеву владу. Окрім цього, журналісти погодились із тим, що у Харкові є проблеми зі свободою слова, журналісти почуваються незахищеними, відсутня корпоративна солідарність.

Що стосується джерел інформації – 50% інформації журналісти отримують від колег, 25% – із соціальних мереж Вконтакте та з Facebook, 10% – від прес-служб, 10% – через особисті контакти, та 5% – через прес-анонси та прес-релізи.

90% журналістів опитаних ІМІ зазначили, що теми їм обирає редактор, тому вони вважають себе «універсальними журналістами», та не можуть повністю заглибитися в одну з тем, що їх цікавить.

Опитані ІМІ журналісти відзначили, що кому б не належали місцеві ЗМІ у Харкові, всі вони пишуть про місцеву владу «або добре, або ніяк». Критики міського голови у харківських ЗМІ знайти неможливо, натомість до центральної влади вони досить критичні. Одним із наслідків такого стану медіаринку стала відсутність будь-якого протистояння у виборчий період 2015 року. Містяни не мали можливості отримати критичні матеріали щодо влади, відповідно у них сформувалася ідеалістична картина щодо міського голови. Що, власне, підтвердили результати виборів 25 жовтня 2015 року, де вже у першому турі з результатом 65,8% голосів переміг нинішній мер Харкова – Геннадій Кернес.

 

Дослідження ГФК Юкрейн

 

 

 

 

 

 

 
 

 

 
 

 

 

 

 

 

 

 

 

«Дослідження медіаситуації в південних і східних областях України» є підсумковим аналітичним продуктом якісного та кількісного моніторингу ЗМІ, який проводився громадською організацією «Інститут масової інформації», та соціального опитування, яке проводилося компанією «ГФК Юкрейн» за підтримки Української ініціативи з підвищення впевненості (UCBI), що фінансується Агентством США з міжнародного розвитку (USAID).

Детальніше про методологію дослідження читайте за посиланням.

З питань щодо дослідження ГФК Юкрейн звертайтесь: Татяна Костюченко, Tetiana.Kostiuchenko@gfk.com, Анастасія Вітковська, Anastasia.Vitkovska@gfk.com.

З питань щодо дослідження Інституту масової інформації звертайтесь: imi.inform@gmail.com.  

 

 

 



comments powered by Disqus