Дослідження медіа-ситуації на сході і півдні України: Одеська область

11:00 07.04.2016 ІМІ, ГФК Юкрейн

Аналіз Інституту масової інформації

ОСНОВНІ ТЕНДЕНЦІЇ МЕДІАПРОСТОРУ

Одеса входить до трійки регіонів України, де найбільш низький рівень свободи слова – безліч нападів на журналістів не розслідуються, а ЗМІ в основному створені для реалізації бізнес- і політичних інтересів. Такими є результати дослідження, проведеного Інститутом масової інформації протягом вересня – листопада 2015 року.

На більш ніж мільйонне населення в Одеській області нараховується 550 офіційно зареєстрованих друкованих видань, 40 регіональних телекомпаній та близько 50 інформаційних сайтів (18 з них є онлайн-версіями традиційних ЗМІ). Це більше ніж у будь-якій іншій області України. Для порівняння, на всю Польщу нараховується тільки близько 500 друкованих видань.

Водночас, за даними Нацради з питань телебачення і радіомовлення, активно в ефірі й кабелі транслюється 27 телекомпаній із 40 зареєстрованих. Подібна ситуація і з газетами – регулярно виходять не більше 20-ти, і 28 місцевих веб-сайтів регулярно входять у регіональну стрічку агрегатора «Укрнет».

Майже у кожного ЗМІ є пабліки в соцмережах, деякі з них навіть більш популярні, ніж самі ЗМІ наприклад, «Маяк» – 10600 учасників у ФБ, «Культурометр» – 10900 і «Думська» – майже 34000, але там зазвичай тихо. Є один місцевий паблік, який більш популярний ніж інші, і навіть більш популярний ніж місцеві інтернет-ЗМІ – це «Одесса, как она есть» (330 000 тис. учасників Вконтакте). Інші сторінки місцевих видань в соцмережах є  швидше візитівками та майданчиками для просування новин сайту. 

Однією з причин подібного різноманіття є те, що господарі (у 90% випадків – залаштункові) одеських медіа дуже неохоче розлучаються зі своїми відносно недорогими активами, які можна за потреби «реанімувати» під вибори. За даними регіонального представника ІМІ, якщо й виникає в когось бажання їх купити – ціни виставляються настільки нереальні, що простіше й дешевше створити новий ЗМІ з нуля, а потім його дотувати.

Через надзвичайно роздутий одеський медіаринок на ньому практично відсутня конкуренція як за рекламу, яка дала б можливість розвиватися незалежним журналістським стартапам, так і за місцеві теми.

 

МЕДІАСТАРТАПИ

Станом на листопад 2015-го, в Одесі діють три журналістських стартапи жоден з яких не є самоокупним і фінансується за рахунок журналістів-засновників.

Happymisto  (сайт про сучасне місто, урбаністику, медіа). Головний редактор Михайло Мейзерський, його партнерка по проекту – Наталія Стеблина, викладачка ОНУ. Ресурс існує без зовнішнього фінансування. Редакція залучає до роботи студентів журфаку, які є учасниками різних дослідницьких проектів, беруть активну участь у конкурсах.

«Культурометр» – портал про культурне життя міста. Засновники – сімейна пара, журналіст і піарник Оксана Маслова та та фотограф Микола Вдовенко. Ресурс існує за рахунок засновників.

«Южная столица» – туристично-культурологічна онлайн-газета про Одещину. Засновник – місцева журналістка Юлія Сущенко, ресурс існує за рахунок засновниці і не є самоокупним.

 

МОВА ОДЕСЬКИХ ЗМІ

На місцевому телебаченні українською мовою виходить більше 50% тижневих випусків новин, однак саме телебачення переважно російськомовне. Місцеве суспільне телебачення – 100% україномовне, окрім того, місцеве суспільне виробляє програми болгарською, молдовською та гагаузькою мовами.

Що стосується преси, переважна більшість газет виходить російською мовою, українською виходять тільки дві газети (а саме – «Одеські вісті» і «Чорноморські новини»). Інші видання можуть давати матеріали українською на непостійній основі («Вечерняя Одесса» – одна шпальта, «Одесская жизнь» – окремі статті тощо). У регіоні є газета, що виходить болгарською мовою – «Роден край».

Більше 90% веб-сайтів подають інформацію російською мовою, лише  один сайт дає інформацію українською, і то лише частково – Happymisto.

Однією з ключових ознак одеського медіаринку є те, що особи, тим чи іншим чином пов’язані з політикою, засновують «тимчасові» підконтрольні ЗМІ. Якщо потім такий медіавласник іде з політики, ЗМІ можуть «законсервувати» до кращих часів, як це відбулося з не менш ніж десятком місцевих телеканалів, або передати в оренду чи продати іншій політичній фігурі. В результаті, місцевий медіаринок є надзвичайно перенасиченим, і ЗМІ практично не здатні якісно конкурувати між собою.

Станом на кінець 2015 року, одеські медіавласники мали як ніколи великий вплив на редакційну політику підконтрольних їм ЗМІ, враховуючи складну економічну ситуацію в країні в цілому.

Основними «гравцями» на одеському медіаринку є екс-«регіонали», зокрема, Сергій Ківалов, який, за даними регіонального представника ІМІ, є найбільшим місцевим медіавласником. На другому місці медіабізнес Олександра Козиря, якого пов’язують з орбітою діючого мера Одеси Генадія Труханова, колишнього «регіонала», який нещодавно створив свою партію. На одеському медіаринку також присутній вплив провладних сил (наприклад, один із найпопулярніших веб-ресурсів Одещини – сайт «Думская», приписують одіозному молодому політику, голові місцевої фракції БПП Олексію Гончаренку).

В Одесі, єдиному регіоні з усіх, які підлягали моніторингу, присутній активний проросійський вплив у медіасфері. До сфери російського впливу належать мінімум 4 веб-сайти, які фінансуються Ігорем Марковим (лідером проросійської партії «Родіна», що виступав за федералізацію України. У серпні 2015-го він разом з іншими колишніми високопосадовцями України часів президентства Януковича заснував у Москві «Комітет порятунку України», що виступає з позицій російської пропаганди).

 

РЕЗУЛЬТАТИ КІЛЬКІСНОГО АНАЛІЗУ ОДЕСЬКИХ ЗМІ

 

медіаситуація одеса

Однією з ключових проблем одеського медіаринку є розміщення матеріалів з ознаками замовлення без маркування, або ж без належного маркування (регламентованого Законом «Про рекламу»). Протягом періоду моніторингу, рівень таких матеріалів у друкованій пресі склав 21% від загальної кількості розміщених матеріалів, але у деяких виданнях, таких як газета «Слово», рівень джинси сягнув навіть 60%. В інтернет-ЗМІ цей показник значно нижчий – 7% матеріалів від їх загальної кількості  містять в собі ознаки замовлення, однак це явище пояснюється  великою кількістю матеріалів, оскільки в інтернет-ЗМІ число матеріалів не залежить від величини шпальт, як у друкованих виданнях. Найменший показник замовних матеріалів спостерігається  на телебаченні – 3% від загальної кількості новин у тижневих випусках.

Рівень суспільно важливих матеріалів на місцеву тематику в друкованих ЗМІ склав всього 24% від загальної кількості матеріалів, і наблизився до рівня джинси, а мав би становити більшість у контенті локальних медіа. При чому, із цих 24%, більше третини місцевих новин становить інформація про кримінал або про місцеві політичні події, при чому в останньому випадку новини часто є заангажованими.

Водночас, онлайн-медіа набагато більш спрямовані на свою місцеву аудиторію – показник суспільно важливих матеріалів місцевого значення тут склав 37% від загальної кількості матеріалів. Найкращі показники за цим критерієм зафіксовані на телебаченні – 73% всіх матеріалів у ефірах висвітлюють місцеву проблематику.

Одеські ЗМІ практично ігнорують тему збройного протистояння на Сході. У друкованих виданнях цій темі присвячено лише 3% від загальної кількості матеріалів, ще гірші показники в онлайн-ЗМІ, де цій проблематиці приділяється лише 1% матеріалів. Найвищий показник на телебаченні – 13% матеріалів висвітлюють конфлікт, або ж говорять про дотичні проблеми.

Станом на кінець 2015 року, Одеська область прийняла до себе понад 30 тисяч вимушених переселенців. Незважаючи на це, локальні медіа фактично не приділяють увагу проблемам цих людей, які опинились у складних життєвих обставинах і потребують підтримки. Так, у друкованій пресі лише 1% матеріалів стосувався переселенців, в онлайн-ЗМІ кількість таких матеріалів взагалі була близькою до нуля. Телебачення знову демонструє найвищий показник – 5% матеріалів, від загальної кількості новин, у тижневих випусках було присвячено проблемам вимушено переміщених осіб. Однак, наявність таких матеріалів не означає автоматично їхню високу якість. Інколи вони можуть провокувати негативне ставлення місцевих. Наприклад, у сюжеті «Циганський табір на Куликовому полі» (від 18.09.2015) на каналі «Первый городской» ішлося про ромів-переселенців із зони АТО, однак журналістка акцентувала увагу на агресивності цих людей, до того ж тричі використовувалась назва «цигани», що не можна зарахувати до нейтральної термінології.

Натомість рівень «паркету» (піару місцевої влади без будь-якої журналістської обробки) в одеських ЗМІ є досить високим. Найвищий рівень «паркету» було зафіксовано в інтернет-виданнях – 16% від усіх матеріалів.

Одеські ЗМІ практично не висвітлюють питання місцевого ЖКГ (діяльність сукупності галузей, що забезпечують життя і роботу населення в нормальних умовах, питання місцевого постачання води, газу, тепла, електроенергії, місцевого пасажирського транспорту) – протягом періоду моніторингу, цій проблемі було присвячено лише 3% від загальної кількості матеріалів. На такому самому рівні висвітлення діяльності місцевих активістів та громадських ініціатив – всього 3% від загальної кількості місцевих новин.

 

РЕЗУЛЬТАТИ ЯКІСНОГО АНАЛІЗУ ОДЕСЬКИХ ЗМІ

Якісний контент-аналіз одеських ЗМІ показав,  що в друкованій пресі лише чверть матеріалів є повними, і менше половини матеріалів є збалансованими (45%). Загалом, за рівнем дотримання журналістських стандартів місцеві друковані ЗМІ, за оцінкою експертів ІМІ, отримали 3,65 бала з 6-ти максимальних (для порівняння, в загальноукраїнських друкованих ЗМІ рівень журналістських стандартів складав у середньому 4,5 із шести, за даними досліджень ІМІ). Інтернет-ЗМІ показали вищий рівень дотримання стандартів, загалом вони отримали 4,77 бала з 6-ти можливих (що теж нижче на цілий бал, ніж у загальноукраїнських інтернет-ЗМІ, за даними досліджень ІМІ). Приблизно половина матеріалів в одеських інтернет-виданнях є неповними та незбалансованими.

Максимальний бал з дотримання стандартів отримало одеське телебачення (тижневі випуски новин) – 5,12 бала. Однак варто зазначити, що 40% матеріалів, які аналізувалися, є неповними, і 20% – незбалансованими, при цьому оперативність та достовірність матеріалів на телебаченні фактично не порушувались взагалі.

 

ОЦІНКА СИТУАЦІЇ З ТОЧКИ ЗОРУ МІСЦЕВИХ ЖУРНАЛІСТІВ

Опитування ІМІ серед одеських журналістів (участь узяли 14 місцевих журналістів, різних видів ЗМІ, які заповнили анкети, запропоновані ІМІ) показало, що в самому медійному середовищі довіра до контенту є досить низькою, основними проблемами назвали лінь, низьку кваліфікацію журналістів, тиск власників, продажність журналістів, малу кількість незаангажованих експертів та велику кількість медій на ринку. 100% одеських журналістів опитаних ІМІ до новин ставляться дуже критично, і зазначають, що новини потрібно «вміти читати» та розуміти для чого вони написані. Всі респонденти зазначили, що місцевих новин саме з Одеси дуже багато, але недостатньо регіональних новин – практично немає інформації про те, що відбувається в області. Журналісти також скаржаться на відсутність взаємодії між ними та місцевою владою і окремо зазначають низьку професійність прес-служб.

Що стосується джерел інформації – 50% інформації журналісти отримують від колег, 25% –  із соціальних мереж ВКонтакте та з Facebook, 10% – від прес служб, 10% – через особисті контакти, та 5% – через прес-анонси та прес-релізи.

90% журналістів опитаних ІМІ зазначили, що теми їм обирає редактор, тому вони вважають себе «універсальними журналістами», та не можуть повністю заглибитися в одну з тем, що їх цікавить. Пов’язують це з малим штатом журналістів у виданнях та жадібністю власника, який не бажає розширювати штат та платити більше журналістам, які будуть мати конкретну спеціалізацію (наприклад, писати виключно про економіку, або про діяльність міськради тощо). Серед проблем, з якими стикаються при написанні місцеві ЗМІ  – низький рівень комунікацій, мало надійних незаангажованих експертів. Журналісти здебільшого скаржилися на вплив редакторів на висвітлення місцевих новин, та навіть розказали про спеціальну «формулу» – існують три типи подій та осіб: «білі» – про це треба писати тільки позитивно; «сірі» – писати нейтрально; «чорні» – цього просто не існує. Практично всі місцеві журналісти визнали, що піддаються самоцензурі.

Одеські журналісти вважають, що основною проблемою однобокості інформації у місцевих ЗМІ є старі кадри, що звикли працювати «совково». Журналісти зізналися, що є достатньо байдужими до всього, що відбувається в місті. 

 

Дослідження ГФК Юкрейн

 

 

 

 

 

 

 

 

 
 

 

 

 

 

 

 

«Дослідження медіаситуації в південних і східних областях України» є підсумковим аналітичним продуктом якісного та кількісного моніторингу ЗМІ, який проводився громадською організацією «Інститут масової інформації», та соціального опитування, яке проводилося компанією «ГФК Юкрейн» за підтримки Української ініціативи з підвищення впевненості (UCBI), що фінансується Агентством США з міжнародного розвитку (USAID).

Детальніше про методологію дослідження читайте за посиланням.

З питань щодо дослідження ГФК Юкрейн звертайтесь: Татяна Костюченко, Tetiana.Kostiuchenko@gfk.com, Анастасія Вітковська, Anastasia.Vitkovska@gfk.com.

З питань щодо дослідження Інституту масової інформації звертайтесь: imi.inform@gmail.com.  

 

 



comments powered by Disqus