Про сексизм і фемінітиви в українських ЗМІ

17:39 08.11.2016 Роман Кабачій, ІМІ

В українському суспільстві, і в медіасередовищі зокрема, існує слабке розуміння того, що гендерні проблеми існують, мовляв, вони надумані («Кому потрібно роздувати цю тему?», «Хто за цим стоїть?», «Є важливіші проблеми!»), і що, якщо жінок як експерток чи героїнь вчетверо менше, такою є об’єктивна реальність. Проте такий підхід свідчить про низьку гендерну чутливість, котра, за існуючими визначеннями, є усвідомленням того, що проблеми дискримінації в сучасному суспільстві не розв’язані повністю, розуміння того, що вимоги, які соціум висуває до чоловіків і жінок, різняться, та що подібні нав’язані обмеження не йдуть на користь ані жінкам, ані чоловікам, ані суспільству загалом.

Гендерний баланс у медіа — це рівна представленість статей у журналістських матеріалах на рівні героїв/героїнь та експертів/експерток.

За даними гендерного моніторингу загальноукраїнських ЗМІ, що проводився Інститутом масової інформації, рівень залучення експерток у новинах становить приблизно 20—25% від загальної кількості експертів. Жінки є героїнями приблизно чверті матеріалів у загальноукраїнських ЗМІ і в третині матеріалів у регіональних ЗМІ.

При цьому, за даними Держкомстату, станом на 31 грудня 2015 року, кількість жінок в Україні на 3,5 млн осіб перевищує чоловіків (54/46%), тож співвідношення жінок та чоловіків у ЗМІ не відповідає реальній суспільній картині.

За даними досліджень ІМІ, жінки виступають експертками та героїнями також у вузько обмежених сферах: освітній, медичній, мистецькій і дизайнерській, правозахисній тощо.

Окрім того, на відміну від розвинених країн, де чоловіків у журналістиці більше, і це вважається дискримінаційною тенденцією, в Україні навпаки, топ-менеджерками в ЗМІ (редакторками, менеджерками) є частіше жінки. Про парадокс ситуації, коли жінки самі обмежують представленість власної статі у ЗМІ, засновниця проекту «Український журнал» у Празі Ленка Віх сказала так: «Вони вбралися в чоловічі штани і працюють для чоловічого світу».

Можливості української мови дозволяють нам при згадуванні осіб жіночої статі вживати фемінітиви: директорка, лікарка, поетка, журналістка, соціологиня, підприємиця, філологиня тощо. Фемінітиви покращують гендерний баланс у медіа через відповідне маркування, котре до недавнього часу було всуціль чоловічого роду (т. зв. «андроцентризм»).

Журналісти та ЗМІ можуть покращити ситуацію з гендерним балансом за допомогою низки заходів і кроків, зокрема: формувати нові бази даних контактів, дотримуючись гендерного балансу; вживати в мові викладу фемінітиви; боротися й уникати сексистських заголовків (на кшталт «Головою НБУ стала жінка» чи «Роман Карцев: Пугачева и Ротару пели у меня на разогреве»); руйнувати стереотипи щодо т. зв. «нежіночих» тем у журналістиці, як АТО чи війна.

Для сприяння утвердженню гендерного балансу в ЗМІ важливо також ознайомитися з поняттям сексизму. Сексизм, як вказує кандидатка соціологічних наук Тамара Марценюк, — це ідеологія і практика дискримінації людей за ознакою статі (sex — стать, з англ.). Натомість об’єктивація (або оречевлення, комодифікація) — це один із виявів сексизму в культурі масового споживання, який полягає в репрезентації жінки, жіночого тіла як частини рекламованого товару, розрахованого на споживача-чоловіка. Тобто виявом сексизму може бути зайва акцентація на тілі, одязі жінки чи її статусі саме як жінки в суспільній ролі — політикині, чиновниці тощо.

Спекулювання на вживанні в ілюстраціях до журналістських матеріалів оголеного жіночого тіла чи оголених частин як «притягального» елемента так само є сексистським проявом; ілюстрація має таку саму інформативну функцію, як текст, і не повинна перетворювати останній на додаток до жовтизни фото.

Підручник із гендерної теорії для журналістики «Гендер для медій» пропонує низку порад, котрі сприятимуть дотриманню мовного гендерного балансу в ЗМІ:

1) Уникайте образливих висловлювань про жінок чоловіків, а також таких, що зображають жінку гіршою від чоловіка, і навпаки, чоловіка — гіршим за жінку;

2) Уникайте тверджень, які закріплюють у мові та свідомості гендерні стереотипи (Усі чоловіки — добрі керівники. Усі жінки — чудові підлеглі);

3) Враховуйте жінок, коли звертаєтеся до широкої аудиторії;

4) Уживайте слова, які позначають людину за професією, посадою чи видом занять у жіночому роді, якщо йдеться про жінок; водночас уникайте жартівливо-іронічних контекстів їх уживання;

5) Варто пам’ятати, що гендерній нейтральності в українській мові опираються займенники на кшталт всякий, інший, хто-небудь, які апелюють до чоловічого роду, тому виходом може бути вживання множини, або апеляція до слів особа, людина;

6) Якщо фемінітиви обтяжують текст, можна вдатися до стратегії нейтралізації (українське студентство, спільнота, когорта).

 

Роман Кабачій, Інститут масової інформації

Матеріал написано за підтримки Чеського посольства в Україні

 


comments powered by Disqus