IMI

Гаряча лінія

Барометр свободи слова

Данi з початку 2017 року

Вбивства Побиття Перешкоджання Цензура Погрози

0

15

48

4

19

Сміттєва тема у блогах: простір для дискусії і маніпуляцій

Як львівські онлайн-видання використовують блоги як платформу для думок, які не вміщуються в редакційні матеріали.

Блоги відіграють не останню роль у житті інтернет-видань: вони не лише є майданчиком для обговорення актуальних проблем і подій, але і дозволяють обходити стандарти новинної журналістики. Якщо для новин чи редакційних матеріалів переходи на особистості, надмірна емоційність, відсутність балансу, упередженість – це суттєві недоліки, то блоги якраз цим і можуть зачепити читача. Викликати емоційну реакцію, примусити замислитися, втягнути в дискусію – формат блогів дозволяє експериментувати з формою і наповненням текстів, а горде звання «блогер» дозволяє висловлюватися з певної теми не лише експертам, людям, які є професіоналами в тій чи іншій ґалузі, а і всім тим, хто має що сказати.  Про політику ЗМІ щодо блогів на їх шпальтах і зокрема про використання блогів політиками, ми вже говорили в попередньому тексті, тож нині розглянемо конкретну тему, що знайшла відображення не лише в редакційних матеріалах львівських онлайн-видань, а і у блогових дописах.

Вже більше року Львів асоціюється не лише з кавою чи дощами. 29 травня 2016 року пожежа на Грибовицькому сміттєзвалищі актуалізувала проблему, до якої у львівської влади довго не доходили руки, хоча згадки про неї час від часу лунали і від політиків, і від ЗМІ – проблему з переробкою відходів. Тож словосполучення «львівське сміття» міцно увійшло до лексикону переважно загальноукраїнських медіа – про нього не лише говорили, ним лякали. Зловісні фури з львівським сміттям розповзалися по всій Україні, каравани сміттєвозів ночами шукали, де б накласти купу. Перепрошую, викласти купу львівського сміття. За цей рік до сміттєвої теми не зверталися лише ліниві медіа.

А що ж місцеві ЗМІ? Їхні підходи до висвітлення цієї неоднозначної теми дещо відрізнялися – редактори усвідомили важливість надання максимально неупередженої інформації, не лише висвітити проблему, але і запропонувати шляхи її вирішення. За словами медійників, місцева влада не завжди йшла на контакт, вони досі нарікають на те, що отримати конкретику важко. Тому не дивно, що блоги стали платформою не лише для оприлюднення міркувань, припущень з теми (конкретики ж майже нема), але і місцем, де можна випустити пару і знайти винних.

В період з кінця травня 2016 року до серпня 2017 року в блогах видань zaxid.net. zik.ua, tvoemisto.tv, dyvys.info, vgolos.com.ua, forpost.lviv.ua, galinfo.com.ua з’явилося більша ста публікацій з приводу ситуації, що склалася навколо пожежі в Грибовичах та її наслідків. Їх автори – журналісти, громадські діячі, небайдужі містяни і, безперечно, політики.

Розподіл матеріалів доволі нерівномірний – переважна більшість дописів розміщувалась на сторінках zaxid.net. zik.ua та forpost.lviv.ua. Цікава і часова характеристика сплеску активності – майже 30%  усіх дописів здійснено в період 13-28 червня 2017 року. Саме тоді ситуація дійшла до критичної точки – Андрій Садовий заговорив про Львів як про зону надзвичайної екологічної ситуації, прем’єр-міністр Володимир Гройсман розкритикував всіх і вся, голова ЛОДА Олег Синютка погодився врятувати ситуацію, голова фракції «Самопоміч» у Верховній раді Олег Березюк оголосив голодування, у Львові відбулося Віче на підтримку діючого мера міста Андрія Садового, а в Україні всерйоз заговорили про можливу епідемію у Львові. Такий калейдоскоп подій активізував виступи у блогах як прибічників, так і критиків місцевої влади.

Тут треба зауважити, що блогові записи носять переважно критичний характер щодо діяльності міського голови Львова Андрія Садового. Абсолютний рекордсмен у звинуваченнях мера – журналіст Роман Онишкевич. Його блоги на ресурсах zik.ua (13 дописів) та forpost.lviv.ua (6 дописів) саркастичні, гострі, з переходом на особистості. Його дописи становлять майже 20% від всіх повідомлень на тему. Друге місце у журналістки Вікторії Балицької –  zik.ua (4 дописи) та forpost.lviv.ua (2 дописів). 4 рази використовувала можливість висловитися «без купюр» і головна редакторка zik.ua Тетяна Вергелес. Критичні зауваження щодо діяльності, чи радше бездіяльності, лунають з вуст громадських активістів, медійників тощо. Тут і звинувачення у провалі міського самоврядування, і тяжіння до політики «місто – це я», і навіть порівнюють з Януковичем, мовляв, той теж любив розповідати, що його обрав народ.

Політики як львівського, так і загальноукраїнського штибу не відстають – Яромир Самагальський (4 дописи на forpost.lviv.ua), Тарас Чорновіл (4 дописи на zik.ua). До критики, хоча б і епізодичної, вдавалися Микола Томенко, Ігор Зінкевич («Укроп»), Олександр Аронець, Олесандр Башта (обидва – ВО «Свобода»), Ігор Васюник («Народний фронт»), Василь Музика (СПУ), Ігор Мартинюк («Народний рух») тощо. Такі публікації, крім традиційно критичних до мера ЗІКу та «Форпосту», можна прочитати і на «Твоєму місті», і на «Вголосі», і на «Галінфо». Фактично, видання, що дозволяють собі і в новинних матеріалах, і в редакційних статтях критикувати мера і висловлювати зауваження щодо його виконання своїх функцій, стають активним майданчиком для обміну думками і випускання пари. Висловлювань на захист міського голови майже немає – лише поодинокі репліки з закликами критично подивитися на ситуацію в інших містах (блоги Миколи Томенка, Отара Довженка тощо) та пропозиції відмовитися від пошуків винних і почати діяти (блог Валерія Веремчука) чи хоча би конкретно говорити на експертному рівні (блоги Оксани Дащаківської).

А що ж діючий мер чи його однодумці? Чи вони відповідали на закиди? Майданчиком для висловлення захисної риторики став zaxid.net: 6 дописів від Андрія Садового, 2 – від Олега Березюка, по 1 – від Оксани Сироїд, Сергія Кіраля та Романа Кізими (всі – «Самопоміч»), колишнього заступника голови СБУ Віктора Трепака. В минулому тексті ми говорили про те, що дописи у блогах не обов’язково роблять самі автори – часто редакція знаходить влучні висловлювання у соціальних мережах або ж пропонує тому чи іншому спікеру висловитися. Тому не варто дивуватися деяким дописам, особливо текстам виступів Андрія Садового та Олега Березюка на Вічі, що відбулося 25 червня у Львові на площі Ринок. Як новинні матеріали ці дописи виглядали би недоречно, але як блогові – цілком логічні.

Справедливим буде акцентувати, що попри те, що zaxid.net традиційно позитивно оцінює діяльність мера і є майданчиком для спікерів від «Самопомочі», в блогах на цьому ресурсі натрапляємо і на критичні дописи щодо діяльності міського голови та його ініціатив (алегоричні дописи юриста, активіста ВО «Свобода» Юлія Рудницького, депутата міськради Нового Роздолу Анатолія Шалаєва, що висловлюється проти побудови сміттєпереробного заводу в його регіоні).

Втім, блоги можуть бути не лише зоною маніпуляцій і політичної боротьби. В багатьох випадках саме тут з’являються думки та факти, яким не знаходиться місця в новинах і аналітичних матеріалах. Наприклад, львівський медійник Всеволод Поліщук не в одному виданні піднімає питання раціонального підходу до сортування і переробки сміття (блоги на zaxid.net, tvoemisto.tv). Крім того, саме в блогах була спроба вести цивілізовану дискусію щодо стратегії міста, оприлюдненої наприкінці червня 2017 року (детальніше – в дописах Юрія Зими, Тараса Яценка), обговорювалися вже існуючі ініціативи, їх якість (про збір відпрацьованих люмінесцентних жарівок на zaxid.net), досвід інших міст, зокрема Червонограда.

«Піар-кампанія Андрія Садового у ЗМІ сусідньої Польщі на фоні трагедії в Грибовичах, оголошення президентською командою наміру Петра Порошенка балотуватися вдруге, яскраве представлення Генпрокурором Луценком нового прокурора у Львівській області усе це переконливо свідчить: президентська кампанія в Україні де-фактор розпочата», – пише в тому таки ж блозі юрист, журналіст Юрій Кміть. Активне використання блогового майданчику під час активних політичних баталій – це радше плюс, аніж мінус. За таких умов надмір емоцій не переноситься у новини, не страждають стандарти неупередженості, збалансованості, відстороненості. Блоги виконують ще одну свою функцію – показують грані, про які часто забувають штатні журналісти у своїх матеріалах. Разом із тим, блоги яскраво показують певну політичну заангажованість ЗМІ – достатньо проаналізувати перелік авторів і вчитатись у меседжі, які вони озвучують.

Марина Довженко, регіональна представниця ІМІ у Львівській області, для сайту “MediaLab”

Матеріал підготовано в рамках Українського медійного проекту (У-Медіа), що виконується міжнародною неурядовою організацією «Інтерньюс» за підтримки Агентства США з міжнародного розвитку (USAID).

Ще Блоги