IMI

Гаряча лінія

Барометр свободи слова

Данi з початку 2018 року

Вбивства Побиття Перешкоджання Цензура Погрози

0

8

41

0

11

«Деморалізація» джинси: чи існує дно?

Спекуляції на ДТП у Харкові, приписування чужих заслуг, огульна критика влади – теми політичної джинси останнього кварталу року.

Українські політики настільки зжилися з замовними матеріалами про себе коханих, що не помічають, що у своїй джинсі виглядають не тільки смішно, примітивно і тупо, а й самовикривально. Теми для власного піару вони беруть майже під ногами у стилі «что віжу, о том пою». 1 вересня – підемо в школу, яку ти нібито «врятував» (Олег Ляшко), або «даєш інтерв’ю» невідомому в журналістських колах «журналісту» про те, як швидко будуються школи у місті (Віталій Кличко). ДТП у Харкові – Ляшко тут як тут наступного дня кричить про те, як «каленым железом» буде випалювати пияцтво на дорогах. Прошу звернути увагу на авторів цих матеріалів у газеті «Сегодня»: про Кличка пише «Александр Половцев», про Ляшка «Максим Образцов», про Рабиновича «Юлия Власова», а про главу фонду імені себе Ігоря Янковського «Александр Новиков». Таке враження, що редакція знаходиться не в Києві, а десь на Арбаті, а це всього лиш вимислені особи.

Найбільш феєричною видається джинса Олега Ляшка в «Сегодня», коли прийняте напередодні Верховною Радою рішення виноситься у заголовок «Ляшко требует отменить НДС на электромобили» – хто там, мовляв, знатиме, коли та Рада приймала це рішення, а от хлопець з вилами погрюкав-постукав і парламент швиденько його вислухав та й скасував мито на ввезення авто на електриці. Проте коли уважніше придивитися до ілюстрації та підпису до неї, то «требует» Ляшко чомусь по телефону, навколо нього замислені і схудлі від парламентських харчів колеги на чолі з Мусійчуком, а підпис до фото сповіщає, як лідер радикалів переконує Гройсмана підняти мінімальні зарплати та пенсії українцям. Ви будете сміятися, але вони таки піднімуться – тільки чи завдяки Ляшку?

Така безпринципність Олега Валерійовича в нормальній країні може когось би й злякала, тільки не його прихильників. Приміром, якщо до прийняття медичної реформи він всіляко її хаяв, вторував Юлії Тимошенко у окресленні реформи «геноцидом», то опісля радикал змінив гнів на милість і у поширеній його штабом джинсі уже йдеться про «єдиний шанс на мільйон». Про цю тенденцію, в тому числі і до іншої «опозиційної» сили «Батьківщина», розповіла експертка з моніторингів Інституту масової інформації на конференції «Ініціативи чесних новин» 28 листопада, віднісши таку «різновекторність» до видів маніпуляції. До слова, власне лідерку «Батьківщини» проект VoxChek вловив на поширюванні неправди: «У 26% висловлювань Тимошенко можна знайти відверту неправду. При цьому майже в половині цитат лідера “Батьківщини” виявлена маніпуляція», – заявили автори дослідження «Теорія брехні. Перший рейтинг популістів і брехунів в українській політиці від VoxUkraine», оприлюдненого 14 грудня. Левова частка таких заяв проходить через поширення джинсою.

На думку Олени Шкарпової з VoxChek, яка також була на згаданій вище конференції, українці схильні вірити галасливим заявам популістських політиків, відтак, на жаль, меседжі, у яких вони виставляють реформи у критичному світлі, швидше потрапляють до свідомості співгромадян, ніж «нудна» правда. Шкарпова закликала політиків-правдоносців частіше і гостріше висловлюватися.

Тим часом джинса демонструє нагнітання власне негативу. Особливо старанними у цьому є пострегіоналівські політичні сили «Опозиційний блок» та «Відродження». Якщо прослідкувати за моніторингом ІМІ, який цього кварталу припав на жовтень, які меседжі просували ці дві партії, складеться досить неприглядна картина:

Як помітно із медіа, які «засвітилися», найбільш «всеїдним» виявився сайт «Обозреватель», котрий публікує нерідко також джинсу Радикальної партії. Проте є ЗМІ, котрі мають тих замовників джинси, котрі політично близькі до редакційної політики видання. Приміром, сайт «Корресподент.нет» полюбляє особу лідера об’єднання «Український вибір» Віктора Медведчука. Він розповідає українцям про єдність і про зв’язки з Росією.

Газета «Сегодня» останнім часом приділяє увагу джинсі від Олега Ляшка, і цілком не випадковими є слова авторів «Української правди» про те, що Ляшко «здружився» з її власником Рінатом Ахметовим: «Тепер Ляшко – частий гість ефірів на телеканалі “Україна” та “щирий фанат” футбольного клубу “Шахтар”», – пишуть Роман Кравець, Роман Романюк та Марія Жартовська. Також «Сегодня» охоче дає джинсу від Вадима Рабиновича, – приміром, згаданий вище матеріал від «Юлии Власовой» є розшифровкою виступу політика на «одному з телеканалів» (як відомо, Рабинович виступає у ролі ведучого на каналі NewsOne).

На сайті «УНІАН» непогано себе почувають, окрім, природно, партії «УКРОП», пов’язаної із власником цього медіаресурсу Коломойським, також очільники… ОДА в регіонах. Якщо першою цей шлях собі проторувала Тернопільська ОДА, викупивши під піар свого керівника Степана Барни рубрику «Тернопіль», то тепер ми можемо в головній стрічці новин УНІАН зустріти й рубрику «Житомир», у якій можемо прочитати такі «суспільно важливі» новини про очільника області Ігоря Гундича, як:

Також спорадично на УНІАН з’являється глава ОДА у Дніпрі Валентин Резніченко, але без власної рубрики.

Ще одна «родзинка» сайту – промоновини про УПЦ Московського патріархату, котрий є спонсором рубрики «Православ’я». У ній, окрім новин про цю церкву, ми не побачимо нічого. Окрім того, у них нерідко не зазначається власне назва конфесії, коли йдеться про Митрополита Онуфрія, єпископів і служителів, просто за замовчуванням «відомо». Про якість і суспільну користь цих новин можемо судити з меседжів, котрі вони шлють.

До джинси звикли не лише політики, котрі не вбачають банальностей і примітиву у заголовках на кшталт «Кличко: Майбутнє держави залежить від відповідальних людей, які показують результат» або «Ляшко назвал причину, почему Саакашвили нужно немедленно вернуться в Грузию», – на жаль, до неї звикли журналісти, котрі або просто зустрічаються з нею у власному ЗМІ, або ж самі виступають у ролі її виконавців.

Інститут масової інформації провів анонімне опитування серед українських журналістів (102 особи, 12% з Києва, 88% з решти України), у якому цікавився, як ставляться вони до джинси у своєму медіа і чи вважають приниженням, коли їх просять її готувати/ставити. Хоч 78% сказали, що таки дратує, але все ж показник «10% ставляться байдуже та 12% джинса не дратує» досить високий. Ще вищий показник тих, кого не принижує виготовлення джинси: «30% приниженням не вважають, тоді як 12% просто байдуже», і це ознака морального вмирання журналістики. Половина опитаних (52%) визнали, що їхнє медіа розміщує джинсу. Тобто фактично миряться з існуванням цього явища. Виросло уже ціле покоління журналістів, не пам’ятає, що у ЗМІ може не бути джинси. Поборовши темники, ми дозволили їм заходити в медіа за гроші.

Роман Кабачій, ІМІ

Ще Блоги