IMI

Гаряча лінія

Барометр свободи слова

Данi з початку 2017 року

Вбивства Побиття Перешкоджання Цензура Погрози

0

15

48

4

19

Совість в конверті, або Як мер Полтави журналістів «купляв»

Чи можна представникам ЗМІ брати гроші від влади з нагоди професійного свята? Чи є журналіст, який бере премію у конверті, зрадником професії? Чи можна проміняти журналістику на кілька сотень гривень? Думки місцевих журналістів зібрала представниця ІМІ в Полтавській області.  

16 листопада міський голова Полтави Олександр Мамай вручав журналістам по 500 гривень з нагоди Дня працівників радіо, телебачення і зв’язку (премії були у конвертах із символікою місцевої партії «Совість України», від якої мер балотувався на виборах – авт.). 

Полтавські журналісти з міським головою після урочистих привітань.  Фото - Олег Дубина, vpoltave.info

 

Окрім коштів, вручав почесні грамоти, подяки та нагрудні знаки та подарував кожному із присутніх журналістів і журналісток путівки у Львів. А це немало – кілька десятків журналістів. До речі, перед врученням путівок усім присутнім, Олександр Мамай непогано зіграв роль Санти, який привчає бути дисциплінованим, інакше не буде подарунка: 

 Але поїдуть тільки присутні тут на урочистостях. Буду привчати до дисципліни. Щоб знали, що коли міська влада запрошує, краще ходити, – сказав під час урочистого заходу Мамай. При цьому він абсолютно забув, що міська влада «забуває» запрошувати незалежні ЗМІ на важливі заходи, зокрема, коли мер роздає премії із бюджетних коштів лікарям чи учителям. 

На урочистості зібрали майже увесь місцевий медіа-цвіт: були представники редакцій усіх типів ЗМІ, які працюють у Полтаві. Опісля влада організувала для журналістів святковий концерт. А ще пізніше полтавська медіа-спільнота і не лише вона, а і громадські активісти, вибухнули дискусією на тему «брати чи не брати». 

Що ж кажуть про це самі журналісти?

(фото зі сторінки Фейсбук Станіслава Майзуса )

Редактор сайту Полтава365 Станіслав Майзус висловився категорично: «На мою думку, брати гроші від влади аморально. Тому що, взявши гроші, ти стаєш залежний, навіть якщо сам собі та оточуючим намагаєшся довести протилежне. Так, причин узяти конверт у журналістів знайдеться чимало – скрута, у всіх маленька зарплата, діти та кредити. Мова про інше – про довіру з боку читача та глядача… Хіба влада живе не на гроші платників податків, якими є і журналісти в тому числі? А критиці хіба не аморальні дії влади піддаються? То чим аморальні вчинки журналістів, які мають професійний обов’язок нести читачу та глядачу правду, відрізняються від аморальних вчинків влади? Нічим. Це моє ставлення, але я чудово розумію, що є й інше. Влада з часом стає більш винахідливою у грі з журналістами. Використовуючи систему подачок, вона робить із лояльних журналістів "наркоманів", саджаючи їх на голку заохочень. Телерадіожурналістів і репортерів купують оптом. У колі медійників кажуть, що справжній журналіст продається тільки раз. Потім це називається просто роботою. Тут не йдеться про конверти з грошима, які всі побачили у Полтаві – то корупція у чистому, рафінованому, так би мовити, вигляді. Часто все буває інакше – дуже пристойно, легально і благородно. Більше того, іноді навіть сплачені всі податки. Це як легальна проституція, але не в брудному провулку, а в престижному борделі з кришталевими люстрами. Але суть процесу від цього не змінюється. Проте я не засуджую нікого з колег – у кожного з них свій вибір і власні життєві принципи».

 

(фото зі сторінки Фейсбук Людмили Гудзь )

Таку ж думку продовжують представники Полтавського Громадського Телебачення. «На мою думку, головна цінність для кожного журналіста – це свобода. Свобода говорити, писати та показувати те, що вважаєш суспільно важливим, те, що інші намагаються приховати. Коли ти береш гроші від представників влади, ти автоматично втрачаєш цю свободу. Ти вже ніби "на їхній стороні", ви вже ніби одна команда. Як ти можеш завтра писати критичні матеріали про людей, із рук яких вчора брав гроші чи інші нагороди? Справжній журналіст не буде цього робити. Це підкуп у чистому вигляді», – говорить Людмила Гудзь із видання Громадське ТБ Полтава. 

 

(фото зі сторінки Фейсбук Олени Кузіної )

Її колега Олена Кузіна висловилася так: «На мою думку, задача журналіста – об’єктивно та критично висвітлювати інформацію. У реаліях сьогодення, у кожного об’єктивного журналіста міста Полтави є купа складних та доволі неприємних запитань до представників місцевої і влади, і до очільника міста зокрема. Тому брати з рук цих людей кошти в конверті, а потім критикувати їх дії, для мене не зовсім здорова картина. Хоча кожен сам для себе визначає межі дозволеного. Більше того, я просто не маю часу відвідувати такі заходи, дуже багато роботи».

 

(фото зі сторінки Фейсбук Людмили Кривобок)

Людмила Кривобок, кореспондентка УНН-Центру, яка була однією із тих, хто взяв премію від мера, не така категорична у судженнях.

«В ідеальному варіанті, вважаю, краще премії журналісту від влади не брати, це очевидно. Я особисто дуже довго думала, чи варто? Але потім поставила сама собі питання: "Чи це змінить моє відношення, чи вплине на роботу?"  Коли впевнилась, що ні, не змінить, то стала простіше до цього відноситись. А коли гроші пішли на добру справу, так взагалі перестала якось переживати з цього приводу. Моя думка зараз така: можливо в інших умовах, в т.ч. і фінансових, я б вирішила і інакше. Взагалі ініціатива зробити свято та порадувати людей будь-яких професій – це цілком позитивно».

 

(фото зі сторінки Фейсбук Марини Левчук )

Схожої думки притримується і Марина Левчук, журналістка сайту 0532.ua.

«За два роки роботи журналістом на сайті 0532.ua я, на щастя чи на жаль, ні разу не отримувала ніяких премій від влади. Запрошення на захід отримала за день до нього, про те, що там даватимуть гроші і подарунки, дізналася за 5 хвилин до початку. З приводу колег, які отримали гроші, то не вважаю їх зрадниками чи продажними. Ця премія нікого ні до чого не зобов’язує. Брати чи не брати гроші від мера – особиста справа кожного. Не вірю, що ці гроші когось "куплять" і премійовані журналісти почнуть співати дифірамби меру. З приводу путівки до Львова, особисто я не відмовлюся. Проте це ніяк не вплине на моє бачення».

(фото зі сторінки Фейсбук Євгенії Каблучки )

Євгенія Каблучка із видання «ЕнергоЛайф.інфо» висловила аналогічну думку. Журналістка переконана, що «кожен сам повинен вирішувати, брати чи ні». Далі вона переконує: «Якби я прийняла грошову нагороду від мера, то тоді б це на сто відсотків вплинуло на мою журналістську діяльність стосовно роботи місцевого апарату влади. Вийшов би конфлікт інтересів: якщо гроші беру, відповідно не критикую. Так що коли я не пішла на привітання мером працівників радіо, телебачення та зв’язку, і не отримала путівку до Львова, то особливо й не засмутилася».

(фото зі сторінки Фейсбук Анни Єгорової)

Анна Єгорова із інтернет-видання «Трибуна» бачить позитив від намагання влади «потоваришувати» із журналістами, але сумнівається, чи взяла б премію.

«Я не була присутня на врученні, оскільки відвідувала важливий захід, щоби потім висвітлити його. Тому взагалі вважаю, що таке "свято" варто було б влаштовувати в позаробочий час. Мені приємно, що влада звернула увагу на журналістів, але такий подарунок навряд би оцінила. Журналіст завжди на роботі, навіть на святі на свою честь».

(фото зі сторінки Фейсбук Юлії Злепко)

Колега Анни по виданню Юлія Злепко говорить, що «такі подарунки від влади є дещо нечесними, адже журналісти, які виходили на сцену за грамотою, яка відзначає їхню роботу, отримували "бонус" у вигляді конверту. Звісно ж, якби це відбувалося у інший спосіб і відкрито, то брати такі подарунки від влади – неприйнятно. Гадаю, що це має ніяк впливати на подальшу роботу журналістів. Якщо хтось думає, що такого роду подарунки зможуть змінити ставлення журналістів до того, хто їх дарує, то у мене для них погані новини».

(фото зі сторінки Фейсбук Яна Пругло )

Цікаву думку озвучив представник інтернет-видання «Полтавщина» Ян Пругло: «ані "гречка" перед виборами, ані бюджетні премії до професійного свята не впливали і не впливають на мій вибір і на тематику моїх статей. Це за себе. Обговорювати інших не хочу».

(фото зі сторінки Фейсбук Вікторії Козуб)

Вікторія Козуб із ІА «Полтава» пропонує у ситуації розбиратися глобальніше і радитися із собою: «Зараз здійнялася ціла хвиля емоційних висловлювань щодо фінансової винагороди окремих журналістів. Тут необхідно абстрагуватися, щоб розібратися у цьому, пропоную подивитися глобальніше. Треба розуміти, що журналісти – виконавці. Вони виконують свою роботу у ЗМІ, кожне із яких належить тому чи тому бенефіціару. Відповідно, кожне має свою редакційну політику: у когось вона виражена яскраво щодо конкретних політфігур, у когось – не дуже. І якщо ми запитаємо себе: "А чи зміниться моє відношення до представника влади після отримання грамоти й грошей?"  Може й зміниться, але індивідуально. Ми всі люди й прекрасно це розуміємо. Але навряд чи від цього зміниться редакційна політика видання відносно цього ж представника влади. Іншими словами, більше або менше хвалити його не стануть, бо за все треба платити. Фактично, якщо журналіст і взяв гроші, то не думаю, що у нього буде зіпсована репутація назавжди. Ну, звісно, якщо не займатися відвертим "чорним піаром". Але кожен представник ЗМІ вирішує персонально. На мою думку, нагороди отримали ті, хто лояльно висвітлював роботу мерії. Але це ж не значить, що цим журналістам подобається діяльність міського голови. Скоріше, у них така задача від керівництва. Ну й треба ж виконувати замовлення на висвітлення влади».

(фото зі сторінки Фейсбук Олени Вахницької)

Журналістка Олена Вахницька про гроші від влади говорить так: «Якщо це буде конкурс професійної майстерності з професійним журі, то варто брати нагороду. Бо це як підтвердження професійних навичок журналіста. Якщо просто йдеться про грамоту і конвертик до неї, то туди ж списки подають наші керівники. Чи вплине на роботу? Не думаю, що 500 гривень на рік зроблять людину відданою владі. Це моя суб’єктивна думка».

(фото зі сторінки Фейсбук Олександра Демідовича)

Полтавський відеоблогер Олександр Демідович, який не позиціонує себе в ролі журналіста, говорить, що «деньги должны платится работодателем за определённую работу. Если власть твой работодатель, то конечно. Всё остальное от лукавого. Влияние финансовых взаимоотношений довольно относительно, люди бывают беспринципны и забывают у кого взяли, я так не умею, поэтому беру только за работу, или делаю обратное, во избежание кривотолков».

І замість висновку

Медіа-експерт ІМІ Роман Кабачій у коментарі представниці ІМІ в Полтавській області переконаний, що гроші від влади під соусом премій – не що інше, як підкуп.

 

«Журналісти, котрі мають бути апріорі критичними до влади (не плутати із критиканством), які отримують від неї премії – це нонсенс. Це фактичний підкуп лояльності такого журналіста. На жаль, в умовах, коли в Україні не позбулися таких рудиментів радянської системи, як звання "заслужений журналіст", коли журналістів за їх "діяльність" і з нагоди професійного свята нагороджують орденами, а ті їх приймають, сприймаються багатьма нормально. То чому "премія" це не той самий орден чи звання?»

 

 

Текст: Надія Труш, представниця ІМІ в Полтавській області, для сайту "Коло".
Фото із нагородження медійників: Олег Дубина, vpoltave.info

Матеріал підготовлено в рамках проекту «Мережа медіа-спостерігачів», який виконує ІМІ за підтримки Freedom House та МЗС Норвегії. 

Ще Статті