IMI

Гаряча лінія

Барометр свободи слова

Данi з початку 2017 року

Вбивства Побиття Перешкоджання Цензура Погрози

0

15

48

4

19

Кабачій: «Медіаграмотність корисна і для суспільної дискусії, і для демократії в Україні загалом»

На зв’язку із «Ранковою Свободою» журналіст-експерт Інституту масової інформації Роман Кабачій, у студії ведучий Юрій Матвійчук.

Дослідження показують падіння довіри українців до ЗМІ. З чим це пов’язано?

– З одного боку, це об’єктивний фактор, оскільки ми перебуваємо у стані інформаційної війни з Росією, і один із напрямків цієї війни полягає у тому, щоб розмивати довіру до будь-яких ЗМІ. Нібито «брешуть усі», в тому числі й українські медіа. Нас втягує в цей водоворот і ми стаємо мимовільними заручниками такої тези.

З іншого боку, українські ЗМІ нерідко самі собі шкодять, у гонитві за лайками, гарячими заголовками, котрі нерідко не відповідають суті новини, а також розміщуючи замовні матеріали. До слова, саме радіо є таким типом ЗМІ, котре досліджується найменше, а дарма, оскільки людина нерідко сприймає те, що чує під час ефіру в авто чи транспорті, особливим чуттям.

Як багато в Україні ЗМІ, що працюють у рамках журналістських стандартів?

– Журналістських стандартів дотримуються передусім такі ЗМІ, які можуть собі дозволити бути незалежними. Натомість коли редакційна політика ЗМІ повністю залежить від власника-олігарха, або від якоїсь ідеологічної позиції, то важко говорити, як редакції чи менеджменту вдається намагатися чи не намагатися бути об’єктивними.

Українська влада, можливо, певним чином і тисне на ЗМІ, передусім у відносинах з телеканалами, проте у більшості позиція ЗМІ залежить від думки власника, який використовує медіа для інформаційних воєн як своєрідний меч. Можна, приміром, згадати, як ЗМІ, наближені до Коломойського, ополчилися проти Саакашвілі і відкрито його правдами і неправдами критикували.

Наскільки вдається бути об’єктивним під час інформаційної війни?

– Деякі журналісти, що висвітлюють АТО і окуповані терени, визнають, що їм важко бути об’єктивними, оскільки вони мають громадянську позицію, але переважно «тримають себе в руках». Але я знаю окремих закордонних журналістів, які тут стають більшими українцями, ніж ми самі. Деякі говорять, що не варто говорити про окремі проблеми, приміром про алкоголізм в АТО. Мені видається, що, говорячи правду, розставляючи крапки над «і», Україна виграє більше, ніж би замовчувала.

В АТО їздить небагато журналістів, і окремі з них нарікають на певні перепони та обмеження з боку влади, але кінцевий продукт зазвичай близький до об’єктивності. Пишуть не лише про обстріли, а й про те, як живуть люди на лінії розмежування, у нас досить активна громадянська журналістика.

«Четверта влада» – українська журналістика нею є чи ні?

– Бути «четвертою владою» зараз досить небезпечно, і барометр свободи слова ІМІ фіксує чимало фактів помсти за професійну діяльність, таких як спалювання авто чи розбиття вікон редакцій. Це теж свого роду показник, що позиція журналістів, розслідування допікають їх героям і важливі для суспільства.

Згадана вами любов ЗМІ до бездумних поширень не перетворює їх на тих, хто лишень відповідає на запити суспільства, а не його розвиває?

– Лайки і поширення – це метод, яким треба уміло користатися, управляти новиною. Якщо журналіст це робить, то він вже стає на лінію більшого впливу на суспільство.

Чи журналісти формують попит, чи на нього відповідають? Чи пропонують тему, гостроту її обговорення?

– Щораз більше ми бачимо тенденцій, коли редактори і журналісти радяться зі своїми читачами, які теми було б цікаво підняти, яку обкладинку обрати. Пул журналістів – лідерів думок так чи інакше сформувався. Щораз більше є впізнаваних журналістів, не за прикладом Алли  Мазур, ікони українського телебачення, мудрої і красивої жінки, а через присутність у різних форматах: тут він у ефірі, завтра написав мудру думку в соцмережі і вона отримала поширення.

Наскільки місія журналіста відрізняється тоді від іншого дописувача у соцмережах?

– Як на мене, місія журналіста – в опрацюванні інформації і подачі в аналітичному вигляді. Не кожен блогер є журналістом, і навпаки. Навіть найгарячішу новину журналіст має провести через сито фактчекінгу і достовірності і подати її в адекватному вигляді.

Можна на законодавчому рівні закріпити відповідальність ЗМІ за маніпуляцію в медіа?

– Це важко буде передусім доводити. Краще розвивати інформаційну свідомість, медіаграмотність, щоб люди могли відчувати маніпуляцію, фейки, недостовірні повідомлення. Ми в ІМІ під час моніторингів не раз стикалися із прикладами маніпулятивних матеріалів, написаних бездоганно з точки зору стандартів. А тут пропонується законодавчі кліше приміряти. Назагал інформаційне просвітництво буде корисне і для рівня суспільної дискусії, і для демократії в Україні загалом.

Повністю ефір від 6 червня можна прослухати тут.

ІМІ, за відеоматеріалом “Радіо Свобода

Ще Статті