За перегляди чи за якість?

13:18 10.04.2017 Надія Труш, для видання "Коло"

Акцентувати увагу в ЗМІ на віці жінки, пишучи про призначення її на  посаду, – моветон і прояв непрофесійності.

По суті, відбувається маніпуляція заради «читабельного» і «клікабельного» тексту. Часто у розмовах-дискусіях про те, варто чи ні вказувати вік жінки, яку призначають на керівну посаду, наприклад очільницею області чи району, відділу чи управління, одні колеги переконані, що вік – це саме та «родзинка», яка допоможе «набрати публікації переглядів», інші вважають, що важливо розкривати у новині ділові якості жінки, досвід, а вік краще вказувати як довідку, разом із біографією. А чи часто ми бачимо новини про призначення на ту чи іншу посаду чоловіка, в заголовку яких вказують його вік? Погодьтеся, це велика рідкість. Тоді як у випадку із жінками все якраз навпаки.

Як чинять полтавські ЗМІ? Один із яскравих недавніх прикладів – призначення на посаду голови Оржицької РДА Полтавської області Олени Кражан. Як мінімум кілька полтавських інтернет-видань написали новину про це, продемонструвавши вік керівниці. Стрічка місцевих новин рясніла від заголовків «Оржицька РДА отримала 29-річну очільницю», «Головою Оржицької РДА стала 29-річна Олена Кражан», «29-річна жінка очолила райдержадміністрацію на Полтавщині» тощо. При цьому новопризначена керівниця району має неабиякий досвід та освіту. Більше того, має дві вищі освіти – економічну та юридичну. Працювала на посаді начальника управління юстиції  в Семенівці та головним спеціалістом у відділі Держземагентства у Семенівському районі. Мало які ЗМІ звертали увагу на досвід жінки, а не на порівняно «молодий вік, як для очільниці району» (такі коментарі писали мені під час обговорення). Увагу читачів акцентували саме на віці. 

Про своє бачення ситуації розповіла Олена Стрельник, експертка у галузі соціології та гендерних досліджень, кандидатка соціологічних наук.

– Жінки – «прекрасна половина людства». Цей стереотип міцно закріпився в суспільних уявленнях.  На перший погляд, компліменти на адресу «прекрасної статі» є формою звеличення жінок та їх чеснот. Але за цим лицемірним звеличенням іноді приховано те, що жінка перетворюється на такий собі естетичний об’єкт, покликаний милувати (передусім чоловіче) око. Її тіло, обличчя, одяг перетворюється на  фокус прискіпливого споглядання та оцінювання, а «цінність» жінки зводиться до передусім її фізичної привабливості, – говорить Олена Стрельник.

Більше того, статус чоловіка, як пояснює Олена Стрельник, не має прямого зв’язку з вимогами суспільства до його зовнішнього вигляду: «успішний (скажімо, у політиці) публічний чоловік може собі дозволити мати зайву вагу, сивину тощо без жодного ризику суспільного остракізму та критики». Натомість жінка, піднімаючись соціальними «сходами» у публічних сферах політики та бізнесу, поступово наражається на ризики все більш прискіпливої уваги до її зовнішності.

Такої ж думки і експертка ІМІ Ірина Земляна.

– Коли журналіст чи журналістка виносить в заголовок стать людини, її вік, розріз очей, колір шкіри чи волосся – це вказує на заангажованість автора матеріалу. Дуже часто дані ознаки автоматично схиляють читача до негативу чи насмішок. Найчастіше в матеріалах із заголовками, про які я згадала, не звертається увага на професійні якості героїні чи героя, а акцентується вага на природніх особливостях людини, що дає простір для маніпуляцій та відволікає від головного.

– Як казала Наомі Вульф, міф про красу як неодмінну (та бажану) жіночу якість є сучасною формою суспільного тиску на жінок, що знижує їх самооцінку та впевненість у собі, – переконана пані Стрельник. 

Соціологиня апелює до того, що «медіа, які завзято смакують подробиці зовнішнього вигляду жінок-політиків, суддів, чиновників, сприяють знеціненню їх особистісних та професійних  досягнень, відтворюючи стереотип про красу як першочергову якість жінок». І з цим важко не погодитися.
Скоріше за все, журналісти самі повинні обрати, що краще: перегляди, які «збере» публікація, в якій ідеться про призначення на керівну посаду жінки, «якій немає і тридцяти», чи дотримання професійних стандартів, які диктують дещо інші умови: можливо, менше переглядів, але більше якості.

Текст: Надія Труш, регіональна представниця ІМІ в Полтавській області, для сайту "Коло"

Матеріал підготовлено в рамках проекту «Мережа медіа-спостерігачів», який виконує ІМІ за підтримки Freedom House та МЗС Норвегії.



comments powered by Disqus