IMI

Гаряча лінія

Барометр свободи слова

Данi з початку 2017 року

Вбивства Побиття Перешкоджання Цензура Погрози

0

15

48

4

19

Обережно! Ведеться спостереження

Наприкінці квітня, після інциденту зі спостереженням за А. Яценюком на акції «Вставай, Україно!», що мав місце у Чернівцях, народні депутати Віталій Ярема та Геннадій Москаль у своєму законопроекті №2940 запропонували внести низку змін до Кримінального кодексу України, що стосуються встановлення кримінальної відповідальності за незаконне здійснення візуального спостереження за особою. Запропоноване доповнення до КК України має досить сумнівне та нечітке формулювання, що провокує велику кількість питань до авторів законопроекту.

Законодавці передбачили у проекті встановлення відповідальності за здійснення візуального спостереження як правопорушення одного роду з прослуховуванням телефонів та іншими видами зняття інформації з засобів комунікації. І хоча згідно з коментарями авторів проекту в пропонованому доповненні мова йде про оперативні підрозділи правоохоронних органів та здійснення ними оперативно-розшукової діяльності – зі змісту викладеного у проекті випливають зовсім інші висновки щодо складу можливих суб’єктів злочину.

Отож, розглядуваним проектом пропонується доповнити КК України ст. 163-1, яка передбачатиме відповідальність за незаконне здійснення візуального спостереження за особою.

Авторами проекту передбачається встановлення відповідальності за:

  •  незаконне здійснення візуального спостереження за особою у публічно доступних місцях;
  • ті самі дії, але вчинені щодо державного чи громадського діяча або вчинені органами оперативно-розшукової діяльності або досудового слідства, або ж з використанням відеозапису, фотографування, спеціальних технічних засобів для спостереження;
  • ті самі дії, але у випадку заподіяння такими істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам чи інтересам окремих громадян, державним чи громадським інтересам або інтересам окремих юридичних осіб.

У примітці до статті, якою проектом пропонується доповнити КК України, зазначено у якому значенні у даній статті розглядається поняття візуального спостереження. А саме візуальне спостереження за особою розглядається як «цілеспрямоване негласне або відкрите, але всупереч її волі, візуальне стеження (слідкування) за особою протягом певного проміжку часу з метою збирання, перевірки, фіксації на матеріальних носіях та  подальшого використання або передачі третім особам інформації про неї, місце її знаходження, її дії тощо, в тому числі під час проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій».

Саме у вищезазначеній примітці визначається які дії є злочином, якщо вони вчинені незаконно. Але сформульоване у примітці визначення має низку недоліків, які провокують багато запитань, а також вимагають уточнень та доопрацювання:

  • не зрозумілим є часовий аспект такого візуального стеження; використання такого формулювання – «протягом певного часу» – дуже загально дає можливості до визначення чи була певна дія візуальним спостереженням чи ні;
  • крім цього, неконкретизоване питання чи мають бути наявні усі або тільки одна з перелічених цілей, з якою повинно здійснюватися таке спостереження, для визнання певних дій спостереженням;
  • ну і найголовніше, віднесення діяльності слідчих до такого спостереження у примітці, виходячи з тексту проекту – є одним із прикладів, додатковим уточненням і дозволяє зробити висновок, що передбачене у проекті візуальне спостереження стосується абсолютно всіх, без обмежень, суб’єктів.

Розглянемо більш детально запропоноване авторами формулювання статті, що має доповнити КК:

  1. Проектом встановлюється відповідальність за незаконне здійснення візуального спостереження за особою у публічно доступних місцях – який критерій та межі визначення місця публічним чи таким, що не є публічним? А також постає питання до авторів, чому такі дії пропонується визнавати злочинними тільки у випадку здійснення візуального спостереження у публічно доступних місцях, адже порушувати права осіб, шляхом цілеспрямованого візуального спостереження можна не тільки у місцях, які є публічними.
  2. У проекті передбачається відповідальність за такі ж дії, але вже скоєні щодо державного чи громадського діяча або вчинені органами оперативно-розшукової діяльності або досудового слідства, або ж з використанням відеозапису, фотографування, спеціальних технічних засобів для спостереження – знову ж можна помітити виокремлення у цій частині такої кваліфікуючої ознаки злочину як вчинення злочину органами оперативно-розшукової діяльності або досудового слідства, що також наводить на думку, що органи ОРД та слідчі є тільки одними з можливих суб’єктів цього складу злочину і, що суб’єктом такого злочину може бути будь-хто.
  3. Також передбачено найбільш суворе для цього виду злочинів покарання за вчинення таких дій із заподіянням ними істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам чи інтересам.

На підтвердження того, що суб’єктом злочину можуть бути не тільки працівники органів ОРД та досудового слідства, на чому неодноразово наголошували автори проекту, а будь-хто – вказує місце розташування проектованого доповнення КК України, а саме у Розділі 5 КК «Злочини проти виборчих, трудових та інших особистих прав і свобод людини і громадянина». Якби розглядуваний злочин стосувався лише працівники органів ОРД та досудового слідства, то він знайшов би знайти своє місце, наприклад, у Розділі 18 «Злочини проти правосуддя».

Виходячи з наведеного вище можна побачити, що написаний з метою захисту від неправомірних дій з боку працівників органів ОРД та досудового слідства проект в більшій мірі наклав низку обмежень на діяльність усіх осіб (наприклад, деякі види діяльності журналістів виходячи з положень цього проекту, будуть апріорі вважатися злочинними, записи на відореєстраторах можуть спричинити відповідальність їх володільців за ч. 2 статті передбаченої у проекті і таке інше).

 Як висновок треба зазначити, що даний законопроект або не відповідає ідеям, які в нього закладали законодавці, або ці ідеї сформульовані настільки недолуго, що мета та спрямованість проекту набирає абсолютно зворотного значення для суспільства. 

Максим Ратушний, юрист ІМІ

Ще Поради для журналістів