Консолідація наявних прав журналістів в контексті законопроекту М.Катеринчука

           Депутатом Миколою Катеринчуком ініційовано проект Закону України «Про захист професійної діяльності журналістів» №2140. По суті це пропозиція створення спеціального закону, який захищав би журналістів у процесі здійснення ними своєї професійної діяльності. Такий захист бере початок у визначені переліку прав журналіста та закінчується встановленням можливостей гарантування безпеки журналіста аналогічно з посадовими особами органів державної влади України.

Загалом, метою проекту є врегулювання відносин, що виникають у процесі здійснення журналістом професійної діяльності, встановлення гарантій такої діяльності, визначення прав та обов’язків журналістів, забезпечення захисту професійної діяльності журналістів. Крім цього пропонується внесення низки змін до законодавства, яке регулює відповідальність за перешкоджання професійній діяльності журналістів та забезпечує захист журналістів, їх професійної діяльності. Оновлення законодавства та створення нового закону щодо захисту професійної діяльності журналістів є потрібним та актуальним на сьогоднішній день, але не всі положення проекту є раціональними та можливими для реалізації і, крім цього, не всі зміни, що пропонується внести до діючих нормативно-правових актів є виваженими як у контексті потреби в них, також і коректного формулювання таких змін.

            Нове визначення терміну «журналіст». У проекті №2140 передовсім надано оновлене визначення терміну «журналіст» порівняно із закріпленим на даний момент визначенням у Законі «Про державну підтримку ЗМІ та соціальний захист журналістів». По-перше, проектом визначено, що журналіст збирає, одержує, зберігає і використовує інформацію для створення і опрацювання твору, а не створює саму інформацію, як це визначено у чинних нині нормах. Але в такому формулюванні з’являється проблема застосування терміну «твір» та звуження правового змісту діяльності журналіста, так як термін «твір» використовується зазвичай в авторському праві, але при цьому його законодавче визначення відсутнє.

По-друге, згідно із зазначеним у проекті, всі ці дії журналіст вчиняє не для ЗМІ, а з метою поширення інформації на невизначене коло осіб за допомогою та через ЗМІ.

По-третє, перелічено через які саме ЗМІ відбувається таке поширення, серед яких зазначено мережу Інтернет – з одного боку це прогресивне рішення , з іншого – законодавство України не повністю готове до регулювання журналістської діяльності в мережі Інтернет, як засобі масової інформації.

Гарантії професійної діяльності. Проектом визначаються гарантії професійної діяльності журналіста з боку держави, захист журналістів та надання їм можливостей для здійснення своєї професійної діяльності. Таким чином держава гарантує реалізацію прав і свобод журналіста, шляхом:

• зобов’язування суб’єктів владних повноважень надавати журналістам інформацію про свою діяльність;
• установлення та оприлюднення порядку акредитації журналіста;
• урахування специфіки діяльності журналіста при визначені особливостей його соціального статусу;
• посилення відповідальності за перешкоджання діяльності журналіста.

А також передбачається вжиття заходів реагування у випадку посягання на журналіста, що пов’язане зі здійсненням ним своєї професійної діяльності та створення умов для здобуття професійної освіти журналістів, перепідготовки та підвищення їх кваліфікації гарантією, що відсутність такої освіти не є перепоною для здійснення журналістської діяльності.

            Особлива увага у проекті приділяється правам та свободам журналістів. Частково права, які зазначені у проекту є просто збіркою тих, прав і свобод, які закріплені чинним законодавством, але в проекті деякі з прав зазнали змін та розширення. Перелік прав і свобод журналіста певним чином розширений у порівнянні із закріпленими у статті 25 Закону «Про інформацію», яка стосується гарантій діяльності ЗМІ та журналістів. Крім того, цей перелік визначений у проекті як невичерпний. Порівнюючи положення проекту та чинного Закону «Про інформацію», треба зазначити, що зміст низки пунктів ст. 4 проекту є аналогічним тим гарантіям, що закріплені у згаданому Законі.

Інші ж пункти ст. 4 проекту, що конкретизують та ширше описують права журналістів в більшій мірі стосуються закріплення основи діяльності журналістів (право збирати/зберігати/використовувати/поширювати інформацію; поширювати такі напрацювання через ЗМІ; забезпечувати себе необхідним професійним обладнанням та матеріалами; одержувати інформацію із законних джерел). Також за журналістами закріплюється право:

- на доступ до статистичних даних, архівних, бібліотечних, музейних фондів;

- на копіювання, зйомку, запис документів і матеріалів;

- на відтворення змісту документів чи їх фрагментів;

- на відмову від виконання доручення редакції, якщо таке суперечить вимогам законодавства та журналістської етики (забезпечується, щоб така відмова не стала причиною звільнення журналіста).

В проекті порівняно з аналогічними положеннями в Законі «Про інформацію» розширено деякі гарантії: надання журналістові права відвідувати у встановленому порядку організації, а не просто приміщення   суб’єктів владних повноважень – розширюється коло установ та заходів, на яких має законне право бути присутнім журналіст; крім відмови від авторства спотворених редакцією творів (як це закріплено в переліку прав у теперішньому Законі), журналіст має право забороняти чи обмежувати розповсюдження таких творів.

Все це досить прогресивно розширює закріплені в законодавстві гарантії та захист журналістської діяльності, проте і в визначених проектом нових гарантіях є й свої недоліки. Так, наприклад, п. 8 ст. 4 порівняно зі своїм аналогом у статті 25 Закону «Про інформацію» доповнений тим, що крім того, що журналіст має право перебувати за наявності посвідчення у місцях надзвичайних подій, може ще і використовувати всі можливі і доступні канали зв’язку для здійснення своєї професійної діяльності, але в проекті прямо не зазначено (як в Законі), що журналіст має право саме збирати інформацію – зазначено лише, що він має право перебувати там. Крім цього, пункти 9 та 12 ст.4 по суті своїй є однаковими, очевидно, через недогляд утворилося дублювання.

            У статті 6 проекту, яка стосується відповідальності журналіста, розписується не про відповідальність, а тільки про випадки звільнення від відповідальності, зокрема у проекті визначено обмеження суми компенсації у випадку наявності умислу, а отже і вини журналіста, але обмежується вона досить абстрактно - сума компенсації не повинна становити надмірний тягар для журналіста або редакції.

            У проекті дуже широко визначені гарантії захисту професійної діяльності журналіста (стаття 8), що забезпечує в належному обсязі захищеність журналістів, але необхідно звернути увагу на деякі з зазначених гарантій, які є найбільш цікавими та новими, хоча окремі з них потребують доопрацювання, а саме:

- пунктом 6 передбачається, що у разі встановлення факту перешкоджання законній професійній діяльності журналіста з боку посадової особи, такі особи мають бути в триденний строк відсторонені від посадових обов’язків до прийняття рішення суду, яке набуло законної сили, або письмового підтвердження журналістом факту неподання позову до суду – чи не є сумнівною реалістичність застосування такого триденного строку на практиці? В якому вигляді і головне куди має подаватися це письмове підтвердження факту неподання позову до суду? Що робити у випадку, якщо журналіст подаватиме не позов до суду, а заяву про злочин, кримінальне провадження в якій може бути припинено і без рішення суду?

- пунктом 8 передбачено, що в разі затримання журналіста при виконанні ним законної професійної діяльності, правоохоронні органи зобов’язані упродовж однієї доби повідомити про факт та підстави затримання журналіста до Комітету Верховної Ради України з питань свободи слова та інформації.

- пунктом 9 визначено забезпечення журналіста державною охороною відповідно до Закону «Про державну охорону органів державної влади України та посадових осіб», але цю пропозицію проекту буде більш детально розглянуто в наступній статті.

Обов’язки журналіста. Проектом сформовано низк обов’язків, які покладаються на журналіста, частина з яких вже передбачені чинним законодавством, а інша частина має новаторське формулювання та потребує аналізу. Треба згадати такі покладені на журналіста обов’язки, як: дотримання журналістом вимог законодавства та норм журналістської етики (раніше етичні норми не були «вмонтовані» у законодавство); добросовісність журналіста в перевірці достовірності інформації; надавання журналістом до редакції повної, точної, об’єктивної та достовірної інформації для поширення; неупереджене ставлення до різних груп людей; одержання згоди від особи щодо роботи з конфіденційною інформацією про особу; поважливе ставлення до прав та законних інтересів юридичних осіб. Щодо останнього, то не є зрозумілим та визначеним в межах чого ставлення є поважним, для того, щоб таке положення не стало підставою для фактичного цензурування діяльності журналістів шляхом визнання конструктивної критики неповажливою чи такою, що підриває ділову репутацію юридичної особи, до прикладу.

Редакційна свобода і цензура. Прогресивною та важливою є норма проекту щодо редакційної свободи журналіста, яка розширює можливості журналіста у здійснені ним його діяльності. Але в цій нормі зазначається, що втручання власника ЗМІ у творчий процес редакції заборонене, крім випадків, передбачених редакційним статутом відповідного ЗМІ – реалізація такого має певні проблеми, у зв’язку з тим, що ні цим проектом ні чинним законодавством не встановлюється обов’язку запроваджувати такий редакційний статут усіма друкованими ЗМІ, наразі такі статути передбачені лише на телерадіоканалах.

Катеринчуком у проекті пропонується дещо нове визначення цензури, яке у порівнянні з визначенням цензури чинним законодавством, визначає цензуру як таку, що перешкоджає професійній діяльності тільки журналіста, а не самого ЗМІ та інших суб’єктів (керівника, засновника, видавця, розповсюджувача), як це визначено чинним законодавством. Хоча закон є спеціальним саме щодо діяльності журналістів, але це питання є неподільним з діяльністю ЗМІ та інших суб’єктів інформаційної діяльності. Крім цього у визначенні цензури у проекті застосовуються такі терміни як «повідомлення» та «твір», що веде за собою певну обмеженість у тлумаченні такого визначення цензури.

У ч. 5 ст. 8 проекту зазначено невичерпний перелік видів перешкоджання законній професійній діяльності журналіста. Але деякі із зазначених у переліку перешкоджань окремі є не у всіх випадках такими, що пов’язані з журналістською діяльністю, наприклад: застосування фізичного, психологічного впливу на журналіста та/або його рідних чи близьких; обмеження або позбавлення його прав чи законних інтересів; погроза, обман, шантаж, пошкодження чи знищення майна журналіста та/або його рідних чи близьких – в останньому слід виділити, що обман журналіста як такий не є перешкоджанням його законній діяльності.

Недостатньо чіткою є пропозиція проектом доповнити Закон «Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації», таким положенням: «Органи державної влади та органи місцевого самоврядування проводять моніторинг висвітлення їх діяльності засобами масової інформації, організовують оперативне реагування на критичні публікації, виступи, повідомлення тощо» - є незрозумілим питання щодо організації такого оперативного реагування, в чому воно буде полягати та чи не стане таке реагування на критичні публікації стимулом влади до цензури чи перешкоджання критиці з боку ЗМІ.

Підсумовуючи скажемо, що у проекті визначено перелік гарантій журналістської діяльності, а також  скомпоновано та уніфіковано перелік прав та обов’язків журналістів, які зараз містяться у законодавстві України, але не є однаковими для різних видів ЗМІ. Нарешті зачіпається питання Інтернету та Інтернет-журналістів, які, не зважаючи на активний розвиток цього сектору журналісики, на даний момент повністю ігноруються чинним законодавством чи то у зв’язку з нерозумінням механізму врегулювання правовідносин в мережі Інтернет, чи то у через просту необачність чи небажання. Подібне узагальнення прав журналіста та гарантій його діяльності у спеціальному законі є позитивною ініціативою і розглянутий проект претендує на схвальну характеристику, хоча деякі положення проекту потребують доопрацювання та перегляду.

Максим Ратушний, юрист ІМІ